Як говорити з дітьми про конфлікти та війну
8 порад батькам, як підтримати та втішити своїх дітей
1. Дізнайтеся, що вже знає ваша дитина і що відчуває
Виберіть місце і час, коли дитині буде зручно розмовляти, наприклад, за обідом у колі сім’ї. Для початку можна запитати в дитини, що вона вже знає і як почувається. Деякі діти можуть небагато знати про те, що відбувається, і розмови про це їх не цікавлять, а інші, навпаки, можуть хвилюватися, але нічого не казати і не виявляти жодних ознак занепокоєння. З дітьми молодшого віку почати розмову можна під час малювання, оповідання казок та інших занять.
НЕ рекомендуємо говорити на цю тему перед сном.
2. Зберігайте спокій та зважайте на вік дитини
Діти мають право знати, що відбувається у світі, але дорослі також відповідальні за їхню безпеку і спокій. Використовуйте відповідну вікові дитини лексику, стежте за її реакціями та будьте чутливими до рівня її тривожності.
Те, що вас засмучує та хвилює все, що відбувається, – це нормально. Але не забувайте, що діти вловлюють емоційні сигнали від дорослих, тому намагайтеся не передавати їм власні страхи. Розмовляйте спокійним тоном, контролюйте власні жести та вираз обличчя.
3. Плекайте співчуття, а не стигму
Конфлікти часто призводять до упереджень і дискримінації як щодо якогось народу, так і щодо певної країни. Розмовляючи зі своїми дітьми, уникайте таких ярликів, як «погані» чи «злі» люди; натомість, користуючись можливістю, підсилюйте співчуття, наприклад, до сімей, змушених покинути свої домівки.
4. Допомагайте іншим
Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному, роблячи мужні та добрі вчинки. Шукайте позитивні приклади, наприклад, про те, як люди підтримують інших, або про те, як молодь долучається до закликів до миру.
Можливо, ваша дитина захоче приєднатися до позитивних дій. Вона може намалювати плакат або написати вірш на підтримку миру; ви можете взяти участь у зборі коштів на місцевому рівні чи підписати петицію.
5. Завершуйте розмову з турботою
Завершуючи розмову, важливо не залишати дитину у стані стурбованості. Намагайтеся оцінити її рівень тривожності: стежте за позою та жестами, звертайте увагу на те, чи звичайний тон її голосу, прислухайтеся, як вона дихає.
6. Продовжуйте дізнаватися, як дитина себе почуває
Якщо ваша дитина видається занепокоєною чи стурбованою подіями, стежте за змінами в її поведінці або самопочутті, такими, наприклад, як болі в животі, головні болі, кошмари або проблеми зі сном.
Діти по-різному реагують на несприятливі події, і деякі ознаки стресу можуть бути не цілком очевидними. Діти молодшого віку можуть намагатися бути ближче до вас, ніж зазвичай, а підлітки можуть виявляти сильне горе або гнів. Такі реакції часто тривають недовго і є нормальними реакціями на стресові події. Якщо ж вони продовжуються протягом тривалого періоду, дитині може знадобитися допомога спеціаліста.
7. Обмежуйте потік новин
Зверніть увагу на те, у якому обсязі ваші діти дізнаються новини, які переповнені тривожними заголовками та шокуючими зображеннями. Подумайте, чи не варто вимкнути новини, коли поряд діти молодшого віку. З дітьми старшого віку можна за нагоди поговорити про те, скільки часу вони витрачають на перегляд новин і яким джерелам довіряють. Також зверніть увагу, як ви обговорюєте конфлікт із іншими дорослими, коли ваші діти неподалік і можуть вас чути.
8. Подбайте про себе
Ви зможете ефективніше допомагати дітям, якщо подбаєте також і про себе. Діти помічатимуть вашу власну реакцію на новини, тому їм буде корисно знати, що ви спокійні та все контролюєте.
Якщо ви занепокоєні чи засмучені, знайдіть час і зв’яжіться з родичами, друзями та людьми, яким довіряєте.
Джерело:
Офіційний сайт UNICEF Ukraine. URL: https://www.unicef.org/ukraine/
