Попередження стигматизації та дискримінації дітей, які живуть із ВІЛ

Попередження стигматизації та дискримінації дітей, які живуть із ВІЛ

Термін «стигматизація» часто використовується у контексті проблеми сприйняття людей із ВІЛ. Він походить від грецького слова «стигма» («прокол», «тавро» або «шрам»), що означає «мітка», «клеймо ганьби» або «відкрита рана».

Стигматизація здебільшого призводить до ексклюзії (виключення з суспільства) та дискримінації. У випадку ВІЛ-позитивних людей стигматизація виникає через те, що ВІЛ асоціюється з сексом, захворюваннями і смертю, а також зі стигматизованою поведінкою або культурними табу в суспільстві, наприклад, вживанням наркотиків. Стигматизація завдає серйозної шкоди людям і може змусити дітей, підлітків і дорослих, які живуть із ВІЛ, відчувати сором, провину, неповноцінність та ізоляцію. Вона також може призвести до дискримінації з боку окремих людей або установ, завдаючи прямої шкоди та порушуючи законні права дітей, наприклад, відмовляючи їм у послугах або пільгах.

Наслідки стигматизації та дискримінації є досить серйозними і тяжкими. Люди, які живуть із ВІЛ, та їхні близькі опиняються в стані сильного морально-психологічного стресу, зазнаючи образ, різних видів необґрунтованих утисків і обмежень, а також порушення їхніх прав. Унаслідок цього ВІЛ-інфіковані та їхні сім’ї почуваються «інакшими» або «поганими», постійно відчувають провину і змушені заперечувати або приховувати свій діагноз, побоюючись «викриття». У такому середовищі страшно і важко звертатися по допомогу до фахівців. Таким чином, ВІЛ-позитивні люди дедалі більше відсторонюються від знайомих, колег, друзів і суспільства загалом. Це призводить до погіршення якості життя та втрати соціальних зв’язків.

Антиретровірусна терапія (АРТ) дає змогу людині з ВІЛ бути практично здоровою і жити так само довго, як і інші люди. Сьогодні, завдяки доступності ліків, ВІЛ-інфекція стала хронічним, керованим захворюванням, подібно до інших хронічних захворювань, таких як діабет. Через брак знань про те, як передається ВІЛ, деякі люди вважають, що можуть інфікуватися через випадковий контакт із людиною, яка живе з ВІЛ, і, як наслідок, відмовляються взаємодіяти з нею.

Подолання стигматизації та дискримінації має вирішальне значення для того, щоб діти, підлітки та люди, які живуть із ВІЛ, вчасно зверталися по медичну допомогу, приймали антиретровірусні препарати та дотримувалися профілактичних заходів. Це дасть змогу значно обмежити поширення ВІЛ-інфекції.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

ВІЛ не передається через:

• поцілунки в губи — немає підтверджень того, що вірус поширюється через слину під час поцілунків;
• укуси комарів та інших комах — навіть якщо вірус потрапляє в організм комара або іншої комахи, що ссе кров або кусає, він не може розмножуватися всередині комахи чи інфікувати її; 
• заняття спортом разом із ВІЛ-позитивною людиною;
• повсякденний контакт із друзями, в дитячому садку, школі чи на роботі — неможливо інфікуватися через рукостискання, обійми, користування одним туалетом чи пиття з однієї склянки з ВІЛ-позитивною людиною;
• кашель і чхання — ВІЛ не передається повітряно-крапельним шляхом; 
• їжу чи воду, які вживала ВІЛ-позитивна людина, або користування одним приладдям/посудом.

ВІЛ може передаватися:

• через біологічні рідини інфікованої людини, такі як кров, грудне молоко, сперма і вагінальні виділення; 

від матері до дитини під час вагітності, пологів та грудного вигодовування.