Значення психічного здоров’я батьків для розвитку дитини

Існує ряд причин, за якими перинатальні порушення можуть негативно впливати на розвиток плода до народження: гормони стресу у вагітних, напр. кортизол, проходить крізь плаценту та впливає на розвиток мозку плода; вагітна жінка з депресією рідше веде здоровий спосіб життя, рідше ходить на допологовий огляд, рідше проходить лікування, коли вона хвора, і рідше готується до материнства; депресія може негативно вплинути на імунну систему вагітної жінки; дитина може народитися передчасно або з малою вагою.

Психічне здоров’я батьків

Фізичне та психічне здоров’я матері та батька під час вагітності та навіть до цього періоду закладає перші основи для успішного розвитку маленької дитини. Часто система охорони здоров’я більше зосереджена на медичних аналізах, таких як вимірювання артеріального тиску та маси тіла вагітних і післяпологових жінок, ніж на психічне здоров’я та самопочуття матері та її партнера, хоча вони можуть мати значний вплив на плід.

Завдяки численним науковим дослідженням ми знаємо, що стан напруженості, тривоги, підвищеного занепокоєння, стресу та депресії підвищує рівень кортизолу в крові матері, а також знижується фільтраційна здатність плаценти, що дозволяє підвищеному кортизолу перейти в мозок дитини. Дослідження показали, що це негативно впливає на будівництво мозку ненародженої дитини (плоду), яка швидко розвивається.

Крім того, вагітній жінці, яка страждає від тривоги, напруженості та підвищеного занепокоєння, депресії чи будь-якого іншого психічного розладу, важко дотримуватися принципів здорового способу життя, які необхідні для гарного перебігу вагітності (не вживати сигарети, алкоголь та інші речовини, регулярне і здорове харчування, по можливості фізичні вправи, регулярний і достатньо тривалий сон і відпочинок тощо), вона не звертається вчасно для лікування чи полегшення проблем зі здоров’ям.

З огляду на всі ці міркування, перинатальні психічні розлади у батьків, особливо якщо їх не виявляти вчасно та належним чином не лікувати, можуть негативно вплинути або мати наслідки для багатьох аспектів ефективного батьківства після народження дитини. Вони можуть включати наступне:

Розвиток стосунків з дитиною може бути зруйнований, тобто здатність мами та батька емоційно зв’язатися з дитиною, радіти, бачачи перші реакції своєї дитини, і налагоджувати емоційний обмін з нею.
Відносини між партнерами та іншими членами сім'ї також можуть бути зіпсовані.
Здатність батьків "слухати" і реагувати (здатність викликати реакцію дитини та адекватно реагувати на її рухи та сигнали) також можуть бути порушеними. Розвиток найкраще стимулювати в контексті теплих, чуйних і турботливих стосунків між батьками та дітьми. Відсутність реагування або неадекватна (наприклад, непередбачувана) реакція активує фізіологічну реакцію на стрес у немовляти.
Мати чи батько в депресії іноді не можуть бачити та розуміти, що дитина може показувати або робити відповідно до віку; вони не розпізнають етапи розвитку та мотивацію (наприклад, не можуть зрозуміти, чому місячна дитина не дає їм спати всю ніч без перерв, їм навіть може здатися, що дитина плаче "навмисно").
Знижується здатність батьків бачити свою дитину в позитивному світлі.
Оцінка батьків того, що потребує їхня дитина (з точки зору здоров’я, безпеки та догляду), може бути ненадійною.
Знижується материнська або батьківська толерантність оточення, підвищується апатія, а також відсутність емоційної реакції на дитину.
Ріст, розвиток і поведінка немовлят і дітей раннього віку тісно пов'язані з поведінкою оточення.

Коли мати чи батько перебувають у депресії, це може мати серйозний негативний вплив на розвиток мозку дитини, а отже, на всі сфери когнітивного та соціально-емоційного розвитку, включаючи навички та виконавчі функції.

Дослідження показують, що як материнська, так і батьківська депресія та тривожність пов’язані з проблемами розвитку дитини та впливають на соціально-емоційне та когнітивне функціонування, планування, організацію та контроль поведінки. Дослідження також показують, що діти матерів, які страждають на перинатальне захворювання, частіше мають проблеми в соціально-емоційному та когнітивному функціонуванні, плануванні, організації та контролі поведінки.